Сценарій свята( 1 частина)

Завідуюча. (Вступне слово завідуючої). 

Ведуча Любі друзі! От і настав той день , якого чекали ми всі – і дорослі і діти. Сьогодні дитячий садок проводжає до школи своїх випускників.


Зібрались дружньо ми на свято,

Сьогодні це в останній раз,

Щоб вам удачі побажати

І провести у перший клас.

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для вас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх вас буде  перший клас.

Весь дитсадочок вам бажає

Доріг щасливих і дзвінких.

І школа радо привітає

Першокласників таких!.


Ведуча Тож зустрічайте майбутніх першокласників.

( звучить фонограма вальсу , а діти парами заходять до зали. Вихователі називають імена та прізвища дітей. Пари роблять реванш глядачам)

 


Бал чудовий , бал останній

І дорослих і малих                                                                                                                                       

Тут зібрав ,щоб мить прощальна

Поєднала нас усіх.

У дітей такого свята

Не було ніколи

Прощавай садок дитячий!

Здраствуй школо.

Погляньте – як гостей багато!

Прийшли вони на наше свято

І радо всіх дітей вітають,

У перший клас випроваджають.

Дозвольте розпочати

Чудове наше свято.

Ми на порозі школи

Вчорашні малюки.

У залі зараз стоїмо,

Хвилюючись говоримо.

Як шкода нам іти з садка,

Але до школи вже пора.


Пісня  «Наше свято вже настало»


Тут усім турботу й ласку

Дарували повсякчас,

У дім оцей, неначе в казку,

Йшов уранці кожен з нас.

В садку навчились ми дружити,

І старших, і малих любити,

Гуртом читати, малювати,

Пісні співати, танцювати.

Ми тут садили квіти,

Ми тут любили гратись,

Та нинішнього літа

Прийшла пора прощатись.

Із друзями хорошими,

Із квітами й ляльками,

Із нянями ласкавими,

Що нам були, як мами.

В нас усіх прощання настрій,

Ми схвильовані украй.

Скажем разом: «Школо, здрастуй!

Дитсадочку наш, прощай!».

Пісня «Голубий вагон »

(Заходить Лікар Айболить).

Айболить. Добрий день! Ви не підкажете, як знайти «Обавський» ди­тячий садок?

Ведуча. А це він і є.

Айболить. Ну, нарешті. Я на своєму гелікоптері вже півсвіту облітав. То залечу у «Чинадіївський», то у «Кольчинський», навіть у «Глинянському» побував, а «Обавський» ледве знай­шов. У нас же у Африці які садочки -- «Апельсинка», «Мандаринка», «Ананасик», «Кокосик», «Бананчик». А тут щось цікаве — «Обавський». Ну що, малята? Хто ме­не викликав? Кому потрібна термінова допомога? Ось у мене тут є пігулки, уколи, мікстура.

Ведуча. Постривай, лікарю Айболить. Ти щось наплу­тав. У нас всі діти здорові і нікому не потрібна твоя до­помога.

Айболить. Е ні, я не помилився. Це ж ваші діти йдуть до школи?

Ведуча. Так!

Айболить.  А всі  майбутні  школярі  повинні  пройти обов'язковий медогляд.  Бо без довідки до школи вас ніхто не візьме. Отже, зараз і почнемо. (Сідає, розкриває блокнот).

По-перше, розкажіть мені щось про ваш садочок та село Обава, що у ній такого цікавого.

Ведуча. Будь-ласка, подивіться і послухайте.

Пісня танець «Ой, Обава»

Пісня танець «Ой, Обава!»  (на мелодію «Ах , Одеса!»)

Живуть щасливо у селі

В щоденній суєті

Неначе сонечко привітні,

Обавські люди всі.

І з радістю стрічають,

Під пісню проводжають.

Обава краще місце на землі.

Приспів:

Ой! Обава у озера перлина,

Ой !Обава у мене ти єдина,

Ой !Обава , квітучий рідний край,

Живи моя Обава, живи і розквітай.

 

Тож радійте друзі з нами,

Сьогодні гарно в нас.

І ось до нас ви завітали.

Приємно в добрий  час,

Із радістю встрічаєм,

Під пісню проводжаєм

Обава , краще місце ніж у вас! 

                                                                             Обавські частівки

Ми частівки заспіваєм вам сьогодні від душі,

Як в Обаві проживаєм і як любим тут усіх!

 

Моя рідная Обава уся зелененька,

З озером і річками, аби веселенька.

 

Наша рідная місцевість, багата лісами,

Вуличками і стежками, а люди піснями.

 

Ой в сільраді на Обаві, берів робить файний,

Закупив нам на садочак, центер музикальний.

 

Ой в Обавському садочку , дітей багатенько,

Як построять новий садик, буде веселенько.

 

А як виростем великі , в школу будемо ходити.

А із школи прямо в клуб , обминувши наш микпунт.

 

Хай Обавцям , світить сонце, хліб і сади спіють

Хай Обавські  усі люди живуть, багатіють.

 

Ми вітаєм вас зі святом, зичим щастя вам багато,

Радості усім, тепла, щоб доля ясною була.

 

Щоб завжди були хороші, мали щоб побільше грошей.

Щоб ніколи не хворіли й довго-довго не старіли.

 

Айболить. Так, гарне у вас село. Але  мені треба дізнатися, чи всі з вас хочуть нав­чатися у школі?

Діти. Так!

Айболить. Може є  у вас такі діти як оце кошенятко:

Сценка «Кошеня»

Засмутилось кошеня :

Треба в школу йти щодня!

І прикинулося вмить :

- Ой, у мене хвіст болить!

Довго думав Баранець

І промовив , як мудрець:

- Це хвороба не проста,

Треба різати хвоста.

Кошення кричить:

-          Ніколи! Краще я піду до школи!.

Ведуча. Я впевнена , що серед наших дітей немає таких ледачих.

Айболить. Тим дітям, які не хочуть іти до школи, я призначу лікуван­ня: 3 місяці колоти уколи «Школолюбін». Є такі діти у вас?

Діти. Ні!

Айболить. А як ви доведете?

Вірш

Нам школа простягнула руки,

Гостинно закликає нас,

Йдемо вивчати всі науки,

Відкриті двері вже для нас.

Учитись в школі ми готові

І вже навчилися писати.

І мамі, й тату дали слово -

Відмінниками в школі стати.

Ми відпочинемо за літо,

Воно, як ластівка промчить.

А в вересні для нас привітно

Шкільний дзвіночок продзвенить.

Пісня « Усім відомо дітям ».

Айболить. Так, значить, ці уколи не потрібні. (Кладе уколи у саквояж). Продовжимо.

Школа, діти, щоб ви знали,

— Це не просто гарний дім,

І не просто класи, зали, —

Треба знати це усім.

Перший клас — найважчий час,

Бо це перший раз у вас.

Дитина. А я знаю, що перший раз усе робити важко.


Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М'яч, перо, граблі, подушку,

У пенал насипав сушки,

Два ведмедики, лопатку,

Білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Трактора, машину, мило...

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

Чи усе поклав у сумку?


Айболить. О! Бачите! Ви, навіть, не знаєте, що у порт­фель треба класти. Вам обов'язково треба виписати ліки від доктора Всезнайка.

Ведуча. Помиляєшся, лікарю Айболить! Наші діти і так вже все знають.

(Гра «Склади портфель»).

Айболить. Так, і ці ліки нам сьогодні не потрібні. (Відкладає у саквояж. Звертається до хлопчика). Юрику, підійди до мене, будь ласка! (Хлопчик підходить). Розкажи мені, як ти після дитсадочка збираєшся жити?

Пісня «ЯК МЕНІ УСЕ НАБРИДЛО»

Як мені усе набридло!

І язик вам не болить!

І кому яке з вас діло,

Як я далі буду жить?

Ось отримаю свідоцтво

-І освіта в мене є.

Вивчив букву, аж дві ноти,

Досить, знаю я своє.

Розум щоб не розтрусити,

Сяду нишком на печі.

Буду спати, аж хропіти,

Буду їсти калачі.

А як сили наберуся,

Відпочину від цих слів,

 Може, навіть оженюся,

— Бо ще зараз не дозрів.

І візьму собі дружину,

Щоб варила борщ, супи,

Не дурний я гнути спину,

Бо Юрко не для сапи.

В мене все-таки освіта.

Все, що знаю — те моє.

Хочу вже побачить світа,

А у батька гроші є.

Фу, щось дуже я втомився

Вам оце розповідать.

Ви тут, друзі, веселіться!

Я ж пішов відпочивать.

Айболить. Ось, ось він хворий! Цьому хлопчику потрібні таблетки «Антилінь».

                    Ведуча. Знову ви помиляєтеся, лікарю! Насправді це ду­же гарний і працьовитий хлопчик. Просто він дуже лю­бить жартувати як і всі діти , ось послухай:                

Усмішка Павла Глазового

"Кухлик"

   Автор . Дід приїхав із села,

              ходить по столиці.

              Має гроші- не мина

              Жодної крамниці.

              Попросив він :

Дід. Покажіть кухлик той,

       Що з краю.

Продавець.Што ?Чево?

                Я не понімаю.

Дід. Кухлик, люба, покажіть,

      Той , що з боку смужка.

Продавець.Да какой же кухлік здєсь,

                Єслі ето кружка!

Дід./У руки кухлик взяв і насупив брови/

       В Україні живете

       Й не знаєте мови...

Продавець.У меня єсть свій язик ,

                 Да к чєму мнє мова...

Дід. Цим пишатися не слід,

        Бо якраз така біда

        В моєї корови:

        Має, бідна, язика

        І не знає мови. 

2 частина